Євген Гуцало

* * *

Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави.
І ця ніч шепотіла, і грім шелестів за вікном.
Я твоя… шепотіли вуста, й шелестіли заграви,
й блискавки феєричні згоряли над сонним селом.

Я одвіку твоя… шепотіли вуста, наче морок.
Шелестіла тополя в шалених обіймах грози.
Я одвіку твоя… у любові, у щасті, у горі
і в оновленні, явленім чудом гіркої сльози.

Я твоя назавжди… шепотіли вуста, й шелестіла
ніч липнева, коли грім ось-ось, як пророк, загримить…
Я твоя назавжди… І на серці моєму горіла
так, як блискавка, в небі пульсуючи, страшно горить.

***