Євген Гуцало

* * *

Ти — віра й надія.

А може, жар-птиця,
що тільки ввижається, мариться, сниться?
Що тільки палає у пітьмі ночей,
і брови летять над морями очей!

Ти — ласка,
ти — ніжність,
ти — втіха,
ти — щастя.
Ти — мука, яку перебути не вдасться.
Ти вічна загадка — й солодка розгадка.
А може, ти вигадка,
може, ти згадка?

Я ревно ридаю.
Я палко молюся.
Я серцем у серце твоє переллюся.
Я зір свій у зорі твоєму втоплю,
бо сумно,
бо гірко,
скорботно люблю!
Ти — пристрасть, яку я не вип'ю ніколи.
Ти — радість моя, що зріднилася з болем.
Ти — слово, народжене серед ночей…

І бровн летять над морями очей!

***