Євген Гуцало

* * *

Конвалії цвітуть у молодій траві,
тремтить роса на вічках дзвонів білих.
І зацвіла весна у мене в голові,
і в почуттях, і в мріях повесніло.

Метафори весни, гіперболи її!
Так знов кортить у вас повірить свято!
Повірити кортить, що справжні солов'ї
й барвінок справжній стелеться хрещатий…

Метафори весни — оці старі дуби
не перший вік не знають супокою.
Живіть, революційні гасла боротьби
весни з віджилим світом — із зимою!..

Гіперболи весни — оцей брунатний джміль,
який пряде мелодію сувору.
Гіперболи весни — це лоно рідних піль,
що вруняться й заполовіють скоро…

Мій вірш росте поміж конвалій і поміж
листків торішніх — золотих і карих.
Немов на квітку, джміль сідає на мій вірш
і в пелюстках шука перги й нектару…

***