САМІТНИК

Біситься вода в ступі
Морем називається
Туманом - сутінками
Ллється розливається
Пливе водою камінь злочений
Водою з міста славного
Міста старовинного деревом
На якому розпуста оселилася
І чекає листя — зелену
Обіцяного прощенням
Німим очищенням
Самітник тут оселився
Спрямований вірою
Пером чорнилами
Самітник той
В небо сріблом кидає
Засипає землю золотом
Чорта цілує
Янгола кохає
Розбиває скелю молотом
Аби дорогу покласти
Дорогу свою із прагнення
Дорогу до здійснення снів
Дорогу самітника
Дорогу від прагнення до здійснення і назад,
Як на небі, так і на землі, у воді і на Сонці,
Літаючи вітром зорями, часом швидким до півночі,
Від нині і на віки вічні.

І хай не зачерствіє хліб, той що вином живиться.
І хай не впаде пісок у око.
Око, що дивиться на тебе.

***