СПОВІДЬ

Неприкаяну сповідь знесиленим духом
Донесу до небес, хай почують мене
Хай покажуть мені легким зоряним рухом,
Що відкриється правді, що брехнею мине.

Чи чекати ще зможу, терпіти, мовчати,
Промовляти щоденно молитву свою,
Перед сном кожен вечір шептати, шептати
І марити зайвим аж поки не засну

Ти не схочеш почути від мене і слова,
Чи відчути мій погляд, важкий, та без сліз
Не прийдеш, не промовиш, а може й не треба
Лиш би місяць до неба твій образ доніс.

Посилаю собі неприкаяну сповідь,
Бо до неба далеко й не варта вона
Тяжкоправедний сповідь мою заборонить,
Щирогрішному буде смішною вона.

***