МЕНЕ НЕ БУЛО…

Мене не було і не буде,
І я не жив на цій землі.
Не знали і забудуть люди
Вірші мої чи не мої.

Бо я — не я, себе не знаю,
Та знаю правду і пишу,
Пишу, живу, писати маю,
А не напишу, то помру.

Не для землі і не для неба,
Не для людей, не для богів.
Рядки, яким мене не треба,
Бо їх той диктував мені,

Котрого тут також не було,
Котрий пізнав потрібну суть.
Його не знали і забули,
Бо варто отаке забуть

Але слова, що брав нізвідки,
Думки, що плили в нікуди
Зібрав папір, єдиний свідок,
Життя моєї пустоти.

Чом пустоти? Спитаєш ти,
Бо не було її й не буде,
Як і мене й моїх віршів,
Які не знали і забудуть.

***