Ольга ГОРОДЕЦЬКА

* * *

Я прийшла,
щоб з’єднати століття…

У епсилоні почуттів
шукаю потрібне:
неподрібнене, повне і сильне
кохання
і десь у кінці змагання
з собою
візьму повільно
в долоні
тремтливу можливість
залишитись ще із тобою…
Хистку,

але повністю вільну

від довгих розмов,
що ведуть ні до чого,
й слово — далека луна,
а обрій вже повний і сильний,
й від того на серці відлига,
а може, то нова весна,
що ніби кришталики дзеркала
злилася у епсилон душ
і стала єдиним
зачепленням
за обрій…
Ти тільки, прохаю, не руш
тремтливе й тонке
павутиння,
що з’єднує відстань і час,
і десь у проекції нас
відчуй поцілунок
князівни…

***

Джерело: Костянтин Чекотун.