Ольга ГОРОДЕЦЬКА

* * *

Крихка елегія чекань —
кохання —
вкриває землю…
На світанні
бринить у серці дивослово міфу…
І німфи слід на підвіконні
в твоїй квартирі…
Холодним поцілунком зір
ранкова паморозь спада в долоні,
абетка істин — в чистім лоні
днів,
їх доторки — то соло снів
твоїх торішніх…
Митець дощу збирає в гами
ніжність
торішнім листям навесні —
відбитком слів…
Крихка елегія —
то німфи спів,
і ти чекаєш німфу надвечір ям,
її, одягнену у тінь вечірню,
ціловану дощем, примхливу…
Як музика буття, мінлива
твоя коханка…
Цілована тобою ніжна діва,
що тане
ранком…

***

Джерело: Костянтин Чекотун.