Людмила ГНАТЮК

ОСТАННІЙ ЛИСТ

Не осуди, коханий, і не клич —
Я з мармуру холодного,

   не з воску…

Мене хрестила ніч,

січнева ніч

Під голосочок завірюхи тоскний…
Де почуття —

  там вічна мерзлота…

Тому, не осуди,

   не клич…

не треба…

От тільки збережи цього листа —
Останнього листа…

  Мого до Тебе…

Здаєьтся, все…

   Здається, переміг

Вже розум-інквізитор

    плоть шалену!..

Якби ти знав…

   Якби ж ти знати міг,

Що я живу,

 допоки…

   кличеш мене….

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Миттєва слабість” — Київ, "Економіст", 1998.