Людмила ГНАТЮК

* * *

Ти пересичений життям,
А я така до нього спрагла,
Що й досі, мов дівчатко, прагну
Скупатись в полум'ї заграв!..
Звідкіль оце у нас, в жінках?..
Мабуть, що попіл Ясновиди
Пече й пектиме споконсвіту,
Як спрага по міцних руках!
Бо кожна жінка, як дитя,
Плекає нишком світ казковий,
Де княжич на коні баскому
Умчить з реальності життя…

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Миттєва слабість” — Київ, "Економіст", 1998.