Людмила ГНАТЮК

* * *

Заснула в літі,

 а прокинулась у осені…

Відчула холодок

ногами босими,

Відчула знайдене усе

    і втрачене,

І… не відчула лиш тебе…

пробач мені…

Відчула кожну цятку

  позолочену,

Себе відчула…

поза часом…

  збочено…

О просторе!

  Яке печальне збудження:

Відчуть проявлення

 свого

  відчуження…

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Незбагненна печаль” -К., В-во ім. О.Теліги, 1998.