Людмила ГНАТЮК

* * *

Тупо втупилась у телик —
Роблю вигляд, що дивлюсь…
Вже давно порожній келих,
Та не п’яна я чомусь…
Я занадто вже твереза,
Може це і заважа?..
Під ногами наче лезо,
Гостра лезова межа…
Отакий баланс цікавий…
Краще телик і вино!..
Це минеться, це лукавий
Так затягує на дно…
На безпечному дивані,
Захист ніг — картатий плед…
В отупінні, не в Нірвані…
В ореолі сигарет…
Це — миттєвість…

  Ще не безум…

Це розладнаності стан…
Вічний вибір: плед чи лезо?..
Чи баланс, а чи диван?..

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Я перестала розуміти світ…” К., “Port-Royal”, 1999.