Людмила ГНАТЮК

ЛИСТ У ЯНТАРНИЙ КРАЙ

Ти пишеш, Едгаре,
Що ллє сосна
За мною сльози,
Янтарні сльози?..
Повір-но, милий,
Земля — одна,
Яка нас носить.
Повір-но, любий,
Земля… вона
Маленька дуже…
Ти передай:
Нехай сосна
Моя не тужить.
А знаєш, Едгаре,
Твій каштан
Став… їжачиськом!..
Так, їжачиськом —
Бурчить постійно
І все пита:
“Чи Едгар близько?”
Ти уявляєш,
Пита весь час,
А я не знаю,
Коли відпустить
Тебе до нас
Янтарний край твій?..
Ти чуєш, Едгаре,
Ти поясни,
Якщо спроможний,
Чом від каштану
І до сосни
Сягнуть не можна?..

У інше море тече Дніпро…
У інше… У нетвоє…
Пробач…
Розхнюпилося перо…
Спасибі, Едгаре,

що ти є.

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Я перестала розуміти світ…” К., “Port-Royal”, 1999.