Людмила ГНАТЮК

БАЛАДА МІСТА

Гуло занадто прогресивне місто!..
Несло в собі моторів без числа…
І в місті тому… квіточка барвиста,
Одірвана від рідного стебла —
Метелик!..

    Поміж КРАЗів атлетичних…

Летюча квітка!.. Сонячне зайча!..
А навкруги

так чітко

методично

Автонасичено

 проспект бурчав…

О, як метався той метелик гарний,
Сполоханий від скреготу машин!
Ревли мотори: “Пр-р-ропадеш замар-р-рно!..”
“Не вибереш-ш-шся!..” — шепіт повз від шин…
А він летів! І крильця тріпотіли!..
У тім чадінні… ніжний… золотий…
І золотилась сіра хмарка пилу,
Хоч як того і не хотілось їй,
І золотилась посмішка хлопчини,
Коли метелик сів йому на ніс,
І сонячно сміялася дитина,
Бо той метелик сонечко приніс.

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Я перестала розуміти світ…” К., “Port-Royal”, 1999.