Василь Герасим'юк

* * *

Я знаю, від чого я гину.
В годину крикливу й глуху
я крові чужої краплину
не злижу, як звір, на снігу.

Коли я прощаюся з вами,
сухі облизавши уста,
сповитими матір'ю снами
душа моя зла зароста.

* * *