Василь Герасим'юк

* * *

За нашу днину я тобі віддам
ці гори, ці черешні між лісами.
Вони тремтять, вони цвітуть між нами,
й це може називатися життям

у царстві божім. Хай – єдина мить.
Один лиш подих. Крок лише єдиний.
Неізреченний черешневий іній
над небесами темними тремтить!

Сліпу свободу видихнемо!

   Грім

паде в потоки – вірить тільки водам,
бо царством задихається господнім,
бо страхом захлинається людським.

* * *