СУД У ПЕРЕДДВЕР'Ї

7

Вам,
котрі житимете після мене,
даю заповідь:
немає користі в теперішньому житті;
тому що життя це конечне.

Григорій Богослов

Ніби казання, довга зима.

Прогортаєш сніги,

І не більше не менше,

ніж те, що попущено з неба.

Поспішати не треба.

Повертаєш в свої береги,

Як причасник до столу,

як задавнений кашель під ребра.

Розмальовуєш шатра думок —

перелітних циган.

На осклілих дорогах

усяка поспішність трагічна.

Залишається вічне.

За копійку старий дідуган

Імітує голландців:

летючих, малих чи комічних.

Ще ген-ген — до весни.

Облямівка міських нечистот

Визначає собою

правдиве його пограниччя.

Місто вабить і кличе.

Але голуб звістує потоп

І за день до відлиги

заглядає тобі ув обличчя.

***