Тарас ФЕДЮК

* * *

Пізній вечір.

  Затіяна гра у слова.

Білий аркуш біліє

 біліш, ніж спочатку.

Рідна мова жива! Рідна мова жива!
А мовчання вирізьблює мовчки печатку.

Шлях угору згубивсь

  на високій горі,

де сніги ще біліші, ніж аркушик білий.
Пересвисти вітрів,

    переплески морів,

картярів пересмики сумні і несмілі,

Вже проклюнулась північ. А слово з пера
не злітає нікуди. Сидить, як папуга…
На хера та висока

  стоїть ой гора.

На хера ой ще вища

та друга…

***
за публікацією в журналі "Сучасність" 6 червня 2000.