Тарас ФЕДЮК

* * *

Кіт на глині.

  Очі сині.

Жменя кігтів у руці…
Золотим мішком —

не клином —

відлітають горобці.

Недалеко. Не останні.
Відлітають,

але ні.

Сіль клювати на лимані,
пил купати на стерні.

Тут на зоні був Овідій —
зек на прізвисько Назон…
Між медей, медуз і мідій —
молодий масон

  Ясон.

Заколотник. Злодій, може.
Раб руна і пан погонь.
Темний,

мов таємна ложа, —

поміж хвиль

  його

"Арго".

Хтось іще бував, напевне,
умирав чи відлітав, —
в берег білий,

в шерех темний

тобто втоптував літа.

Ну, а нам це все…

  І потім

поміж пальців —

і дай Бог…

Наш лиман лежить Потопом
з чорним човником для двох.

***
за публікацією в журналі "Сучасність" 6 червня 2000.