* * *

Летить галка через балку,
Літаючи, кряче,
Молодая дівчинонька
Ходить гаєм, плаче.

Не пускає її мати
Вранці до криниці,
Ні жито жать, ні льону брать,
Ні на вечорниці.

Раз увечері пізненько,
Як мати заснула,
Вийшла слухать соловейка,
Мов зроду не чула.

Вийшла, стала під вербою
Та й дивитись в воду.
— Нащо мені, моя мати,
Дала таку вроду?

Виписала чорні брови,
Та ще й очі карі.
Усе дала для любові,
Та не дала пари ⁽¹⁾.

Краще було, моя мати,
Цих брів не давати,
Краще було, моя мати,
Щастя-долю дати”.

***

⁽¹⁾Та ще й карі очі.

Усе дала, усе дала, —
Щастя не вгадала.

Джерело: Найкращі пісні України, "Майдан", К., 1992.