МОНОЛОГИ

1.

Я — пуп’янок.
Проте я знаю певно:
Не тільки квітка
Милість шле очам
(Усі співають їй осанну,
Що не дивно),
А й пуп’янок.
Але мовчать про нього.
Мовляв,
Що з нього вийде —
Невідомо,
Побачимо, якої зацвіте…
А що я — пуп’янок,
Що я   в ж е   в и й ш о в, —
Не бачать
І не годні оцінить.
Чекають квітки
Чи, скажімо, й плоду,
Щоб славити й не славить —
Як кого.
Про пуп’янок мовчать
Собі ж на шкоду:
Від теплих слів
Я розцвіту — змилую зір
І подарую плід —
Вогонь безсмертя.

1985