Олекса ЮР
МАМОНА
Цей бог посміхається золотозубо,
він хоче назвати мене своїм сином.
Усмішка сіяє так приторно й любо.
УВАГА! НЕ РУХАТИСЬ! РУКИ ЗА СПИНУ!
Ми вийшли з криївки під стрекіт цикади.
Суворі обличчя — і тінь переляку.
Це місто — неначе буржуй череватий.
Курви та готелі, вино й кадилаки.
Ми йшли по бруківці. Спливали хвилини,
і очі блищали скаженочервоно,
коли двома чергами хтось магазина
знічев`я на розі відправив мільтонам.
Ми вдерлись до банку. В руках автомати,
анархія-мати і світ без закону!
З дверей кабінету виходив заклятий
наш ворог, банкір-кровопивця. Мамона.
Стоїть, посміхається золотозубо,
все хоче назвати мене своїм сином.
Усмішка сіяє так приторно й любо.
УВАГА! НЕ РУХАТИСЬ! РУКИ ЗА СПИНУ!
***
© Олекса Юр. Всі права застережені.