Іваф РИЦІБУХ

* * *

Гіркий тютюновий дим приємно лоскоче ніс
І непевно малює в повітрі твій силует
Стиха співає ніж, розтинаючи мене навпіл,
Стиха співають кларнет і Париж

Терпкий аромат коньяку сповзає з вологих стін
І кволим дотиком пальців вбиває мене,
І найстрашніший мій сон збиває мене з ніг,
І я вже напевне не сплю і я вже напевне вмер…

І сниться мені Париж, що стиха співає блюз,
І тишком палить траву, і тишком їсть нікотин,
І я вже напевне не сплю, все це примхи вологих стін,
Але не відпускає мене маленький червоний паяц.

Переплелися сни, струни, напої, роки,
Шекспір, Ренуар, Шопен і Сальвадор Далі,
Циклоп із тонкого скла спрокволим рухом руки
Перевертає міста і виймає кістки з землі,

І зупиняється час, розтікається ртуттю світ,
Сонце забуло про нас, сонце холодне мов лід,
І карнавал дерев у масках свиней і биків
Огортає мене, а я засинаю в дим
і сниться мені Париж………… . . .  .  .

***

© Дмитро Булах. Всі права застережені.