* * *
Відлунням Твоїх кроків
звіряю ритм свого серця.
Воно вбігає в мене
і, здається, захлинається
повітрям.
Притули його до себе,
бо вискочить.
А як жити без нього?
Не знаходжу для кроків
спокою.
Тому йду ще раз
до тебе,
щоб задати ритм серця
твоєму відлунню.
Здається,
тепер ми разом
Йдемо
Живемо
Відлунюєм
***
© Марія Ковалик. Всі права застережені.