* * *
Стільки завзяття вкладено в хату,
А не втішає, хоч і нова.
Щоб не заспати, палим багаття:
Давні газети, нові слова.
Я про хороше, щоб не зурочить,
Тату, з тобою не говорю,
В дальню дорогу посеред ночі
Швидко зберуся, легко згорю.
Чим обернуся: димом чи сяйвом, –
Вже й не беруся, пізно гадать.
Щоб не тягатись, викинь все зайве,
Лічить багаття суть наших втрат.
Наче лікує,
Видно, смакує:
Радісно лижуть сто язиків.
Все вони знищать, створене всує,
А що залишать – те – для віків.
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.