АПОКРИФ
У мисці трударя скресає крига,
радіють сторож, кочегар, двірник.
З очей режиму непомітно зник
і дивиться згори апостол Ігор.
Розчахнуто небесні пропілеї,
і діл пливе, і син біжить в ясир.
Не може там без посмішки чиєїсь
архангелом філонити Василь.
Скипає небо кров’ю прокурора,
богами наволоч витовкує жнива.
І серафимом лаґерним — нагору
нам сонечко викочує Іван.
У мисці трударя сьогодні свято,
в кубельці спогаду зігрівся конвоїр.
І віршиком припалює моїм,
і мружиться на небо винувато.
***
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.