ВІКНО
День коротшає… Сутінки,
вечір
повернувся на правий бік.
Саме зараз такі от речі
пригадались,
як сум і біль.
Це коли далеко европи,
а натомість — холодний чай,
і для смерти нічого не зробиш,
бо хвилини давно мовчать.
Ось і мариш… Почне колотись
скоро зірки
сліпучий ріг.
Зазирнеш у вікно-колодязь,
як і вчора,
як і торік.
07. 1988.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.