СХОДОПІСНЯ
Кілометрами коридорів,
розрахунками давніх шкіл
я тобі чи собі на горе
донесу слабоверхий шкіц.
Що приємно, так це безодня,
край, де буду сучаснозлим.
Ми сьогодні вже майже згодні
пароплавом — у сад рослин.
Там і камені замість яблунь,
і червоний, як ніч, кавун.
Держивладні дозрілі ямби
тепло падають у траву.
Нас підносить все вгору й вгору
сходопісня на сто причин.
Ось і стогнеш, як синій гоолуб,
підвиконням життя йдучи.
02. 1988.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.