РИТОРИЧНЕ
Хто розлучити може нас с тобою?
Холодною осінньою водою
вже змили голову надії літні,
первдягнулись і пішли у злидні.
Тепер чудово видно край розмови,
що то не вірш, а річ була прозова.
Хто написати зможе трохи краще?
я б вже не взявся більше ані защо.
Тепер дорогу розуміє коник,
скрипаль маленький гратиме до скону.
Не перпрошуючи, лізе просто в люди
наступний гість — закрижанілий лютий.
Перед зими драконом я без зброї.
Хто розлучити може нас стобою?
10. 1987.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.