ГРУДЕНЬ
Я був чужий
і я не жив
у цьому лагідному місті,
де одержавлений режим
плів вечори свої імлисті.
Тягнув у вірші низку назв,
що мали вдачу бути й бити
по нервах —
наче ніжну бритву
цинічно правив
тихий сказ.
Холодний шал…
Та я ж не жив!
А скнів. Повільно й примусово.
Робила доля віражі
і йшли задумані мусони.
12. 1987.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.