ТРАМВАНСИ
Дарії Рихтицькій
Холодна гора, о півдругої ночі,
поетка з Гамерики спати вже хоче,
я спати не хочу, я квіти тримаю,
мені не дожити до “трійки”-трамваю.
Мені не доплентатися до тюряги,
спитати два місця хоча би до ранку,
а далі нехай вже на допит потягнуть
мене, полоненого, й дівчину-бранку.
Книжки роздарую, з автоґрафом навіть,
врятую поетку брехнею про те, як
живу у наметі із лейбом Ю.С. НАВІ
з печінкою, вкраденою в Прометея.
Холодна гора, о півдругої ночі,
легкий морозець мені вуха лоскоче,
а я не тремчу. І вже не вибираю
між завтрашнім пеклом
і нинішнім раєм.
22.11.96.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.