ЛЕХАЇМ
Хряпнул водки с бодуна,
затрещали клапана.
Юрій Вінтаїв
Підберу себе самого автостопом,
по краплині, по сльозині. По дорозі
у далекі-предалекі мандри,
в заприщанські прерії і джунґлі.
Попрошуся на який фреґат матросом,
перерослим юнґою, зеленим
овочем з благбазівського порту,
і нехай пече мене пригода.
Бо якщо душа, гадаю, чорна,
ще й засмагну надзлиденним тілом —
може, і здобуду рівновагу.
Господи, о Господи! Колгоспи…
Ну, і-прозіт, на здоровля, ще й лехаїм,
намалює мені казочку Вінтаїв,
де не буде бодуна між нами,
де ми знехтуємо знову клапанами.
10.10.96.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.