КВІТКОВІ АКТИ
Квіти порозпліталися…
пригадують свої імена…
веслують в нікуди…
Нескінченні кола вінків
розчинилися на важкому дні…
Квіти п’ють воду живих,
віддають її упокоєним,
прикрашають їхні голови…
Наче царі,
визирають з глибини очі…
Самодостатні у своєму смутку…
Порожні у своєму досвіді…
В колі зі свічок танцюватимемо,
руки до дна тягнутимуться,
ніхто на поверхню не вийде —
підемо до печери спати самі…
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.