МОНУМЕНТ ПОРОЖНЕЧІ
маленька людинка
розміром з камінчик
присіла згорблена навпочіпки…
ретельно визбирує щось із бруківки
під високими стінами собору…
із сумно-серйозним виразом обличчя
клопітно погладжує
пропахлу шумами землю…
дрібненьке насіння…
чорного кольору зернятка…
а може вона його сіє
ось тут на забутій собором площі…
певно плекає думку,
що проростуть колись із нього
для неї внуки світлі…
мабуть, і її якось засіяли необачно
у цей самотній куток…
тільки забули земелькою пригорнути…
і підливати ніхто не навідується…
чагарники здичавілі отруюють світило денне…
на кого схожі безбатченки…
на збайдужілих… легкоп’яних садівників…
чи на занедбаний сад…
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.