ОНОВЛЕННЯ
І, може час — виходити богам
з речей обжитих…
Р. М. Рільке
Не зазирай у тіней пересвист,
лиш голуба вхопи за ніжну шию,
нехай згадає всі свої гріхи.
Десь на поляні збір довгастих тіл
вплітає в льон не лущені горіхи,
щоб в небо їх послати як дари.
А на дорозі бовваніє скат,
блискучим оком відстані рахує,
малює схеми для нових облич.
Сховай траву, проспи останній шок
після мандрівки степом без стежини,
що всі у ньому будемо як мед.
На шкірі тигра не рубай дверей,
налий води в басейн рожевих рибок,
нехай вся челядь сушить і пере
хвости, кістки, думки, і трохи зла
істота вийде з тіні і промовить
речам свободу за твої діла.
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.