ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ
Жовте листя, мов квитки у осінь,
Вітер між вагонами розносить.
Я стою у протягах вокзалу,
Ніби ти не все іще сказала.
Все минуло, літо і кохання,
І ні слова на моє зітхання;
Силует твій губиться на тлі
Самоти в загидженому склі.
Поїзд рушив, стогнуть перегони.
Згадую Ейнштейнові закони —
Мить в купе і вічність на пероні…
О Ейнштейн, все вірно у законі!
Жовте листя, мов квитки у осінь,
Вітер між вагонами розносить.
Два листочки я візьму для нас —
Може ще повернеться наш час?
Твоя любов, як марево,
Розтала в високостості
І пізнаю я заново
Теорію відносності:
Як гріла ти мені плече —
Той час минув хвилиною,
А час самотності тече
Рікою тихоплинною.
1993 р.
© Олексій Ганзенко. Всі права застережені.