* * *
До мене Бог і Ти, одразу
Прийшли. Упав я вам до ніг,
І сумнів кинув, як заразу,
І сум і сон свій за поріг.
Та Ти мене хотіла всього
І я, знеможений, коривсь,
Але не забував про Бога, —
Я милувався і моливсь.
І Ти пішла. Твою дорогу
Прокляв, не бачачи вини.
Але не стало в мене й Бога.
Лишились тернії й терни.
І знов ходжу я нехрещений,
І над хрещеними сміюсь.
Прости мене і я , прощений,
Змилуюсь, змилуюсь, змолюсь.
1993 р.
© Олексій Ганзенко. Всі права застережені.