БАРАБАНИ
Чуєте там, за байдужими гратами,
Ви, що нас і вас розділили стінами,
Ми не ніщо,
Не порожнеча,
Не вакуум.
Ми є насправді.
Не мара.
Не сінема.
Чуєте ви, що за склом, за фіранками,
Ми у ваші замерзлі зіниці
Із ранку до ночі б’ємо.
Ось ми тут,
Непотрібні. Неголені.
Нас чаями відпоюють.
Ми гранітну правду їмо.
Мряка нудна і застуджена
Злизує барви,
Мастить у димне, холоне й пливе мов повидло.
Слухайте ви,
Що за сірими стінами:
Ми тут.
Ми є.
Ми народ.
Ми б’ємо.
Ми не бидло!
28 листопада 2004 року біля стін Кабінету Міністрів України.
© Олексій Ганзенко. Всі права застережені.