ПРОМІЖКИ ЧАСУ
(цикл)
3.
… Окрилений юнак відчувши волю
зваблений горами
вступив до Ордену —
поділив душу
між невідомим майбутнього
та спокоєм дому.
Йому байдуже було
куди течуть води
і чи стане на зиму хліба
говорив сам собі:
“Мушу
бути сторожем цього світу!”
Окрилений юнак відчувши волю
зваблений горами
в Ордені
заповнив душу
талмудами дисциплін
та свободою вибору —
розпоров її як рукавичку ремеза
марив:
“Мушу!..
Якщо не я то хто?…
Мушу!..
повернути світ на схід!".
Окрилений юнак відчувши волю
зваблений горами
в Ордені
сидів днями
на камені голому
спостерігав за птахами
співав оди Прийдешньому
і врешті
коли залишався сам
тужив за братами…
***
© Іван Бойчук. Всі права застережені.