* * *
Пустеля. Пси. Псалми.
Тотожність мрій і сонця.
Пісок як заповідь. Сини
збирають сіль.
Солене все що може
снувати вдень. Трипіл-
ля — як зима
і… ніч.
Завмерти — більше вже не жити
і бачити свої зісохлі литі
обличчя душ.
Як храм поріг
а Бог неначе вітер біг
по променях
і вгору
здіймався міт свободи тіл
як океани ліній
над лаврами невидимої тіні
вмирав пророк. Прорік:
“За смертю буде смерть
і сонце наче сіль у в оці
осліпить сни. Спини-
тися не зможуть тільки дні
і… мрії
що злітались звідусіль
прозріють.
Заждем зими”.
…………………………………
Спадає мокрий сніг у тишу.
Навкруги
ПУСТЕЛЯ…
ПСИ…
ПСАЛМИ…
***
© Іван Бойчук. Всі права застережені.