* * *
Намалюй на білих крилах метелика
Шаманський малюнок своїх рухів
Живе серце — у морі ніжності
І щось незбагненне, немов гроза
Що померла у череві неба
І не зазнає народження
Твори, ліпи свою музику
З магічного повітря свого дому
Я не знаю де мені виплеснути
Діжку з помиями свого болю
Так, щоби нікого не забруднити
І щоби земля мене вибачила…
Рибка зі здертою лускою
Чіпляє оголеним нервом коралі
Що обступили її звідусіль
Мов застиглий вибух ненародженої грози
Ми пізнаємо одне одного випадково
Проте глибше щоразу і поклади ніжності
Зболеної ніжності постають перед очі
Проступають немов акварелі
Балансує на дроті парасолька прозора
І ніяк не впаде, не тому що боїться прірви,
А тому, що вона — метелик
І здригається від кожного дотику пензля
І від фарби важчають вогшають крила
І живе серце захлинається у морі зболеної ніжності…
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.