Поліна МИХАЙЛЕНКО
МОСТИ
Мости розпросталися гепарадами живими,
Стрибаючи з берега до берега.
А відобразилися хутрами зотлілими
Линялих боа, повислих на руслах-шиях.
Мости летять, як птаха крил розмах.
А відбиваються у водах непостійних
Мінливістю розкиданого вітром
дрібного пір’я,
З якого жодного вода не понесе…
Мости знають, що довгий їх вік.
Та не довший за вік їх рік.
І уперто не дивляться в воду…
***
© Поліна Михайленко. Всі права застережені.