* * *
Без надії,
без події, без догани
день зів’яне ніч пелюстки розімкне.
Якось сталось
не по-людськи і погано.
Якось склалось.
Тільки це – не головне.
Без обіймів, –
а забудеться не скоро.
Серце вийме –
а не вирветься з грудей.
Не затримуй:
по безлюдді коридора
безгоміння,
озираючись, бреде.
Без мужчини
не навчившись ні вирішувать, ні жити,
з ворожінням,
що аж карти прилипали до колін,
що відкриєш?
Навалилося на плечі безпросвітне.
… Безпричинне
піднімається з глибин.
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.