Анатолій ЗАГРАВЕНКО

СПАДОК

Білі плями, пустки і руїни,
Мови пересохлі ручаї.
Отаку, як маю, Україну
І жалію, і люблю її.

Та безпечним шведам чи еспанцям
Все ж не безоглядно заздрю я.
В чоботях у кирзових, кухвайці
Не чужа ця мати, а моя.

Тож засало у бурхливім колі
Лиш дискутувати гаряче.
Краще лихом зігнутій тополі
Дружно всі підставимо плече.

Вірності навчимося в Мазепи
Та в холодноярських козаків.
Порятуймо наші храми й склепи
Від рясних імперських будяків.

Будьмо всі незламні, як Шевченко.
А до того ж хай черпне душа
Запалу подвижництва в Грінченка
І Пантелеймона Куліша.

Будьмо ми і перші, і останні
З тих, що їхні мають мозолі
Процвітання Швецій та Еспаній
На своїй утвердити землі.

Мусимо з руїни звести стіни
Поблизу дніпрових сизих вод,
Повернути славу Україні
І довести тим, що ми — народ.

***

Джерело: А. Загравенко. СПАДОК. Поезії. - Кіровоград, 1997.

__________________________________
Загравенко Анатолій Романович закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (Москва) та відділення журналістики ВПШ (Київ). З 1964 року на журналістській роботі. Нині редагує газету "Знамянські вісті". Друкується з 1956 року. Перша поетична збірка "Іскрини дощу" вийшла друком у Дніпропетровську 1990 р. "Спадок" – друга книга поета, що вийшла в Центрально-українському видавництві, в Кіровограді.