Марта ТАРНАВСЬКА

ТРАВЕЛОГ
5. БУРЯ

Від хмар, що грозою нависли,
сховайся в старому Ринку
у браму середньовічну
і слухай, як дощ на бруку
вистукує марш похоронний:
це плаче камінне місто.

Сховайся в старезну браму
від бурі, від блискавиці,
щоб серце, вражене громом,
не розкололось надвоє.
Чи чуєш заліза скрегіт?
Це ковані двері скрегочуть,
мов зуби, стиснуті з болю.
У дверях — старий львів’янин
(немов зійшов із портрета
сивобородий Корнякт)
вежею показує в небо.

І справді: між хмарами бачиш,
що йде від Високого Замку
малесенький клаптик блакиті.

І віриш, і ждеш на сонце.

У Львові, 9 липня 1974