Марта ТАРНАВСЬКА

ФОНТАН

Фонтан — чи пам’ятаєш ти фонтан,
що розсипав п’янкий дурман
і шуму океан?

Цей день — чи пам’ятаєш ти цей день:
душа дзвеніла від пісень —
це був прекрасний день!

Так, наче промінь заблис,
у тьмі самоти блиснула ти,
так, як ряхтить падолист —
щоб у красі відійти…

Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан,
що розсипав п’янкий дурман
і шуму океан?

Здається, що був лиш сон це —
це наше rendez-vous:
та в очах промінням грало сонце,
ти була тут справді, на яву.

Іду щодня до фонтана,
слухаю, як шумить:
в цьому шумі туга моя п’яна —
ах, з’явися з’яво, хоч на мить!

1972