Марта ТАРНАВСЬКА

ВЕРЕСЕНЬ 92

II.

Вирушив у Життя,
зібравши в клунок свої Слова і мрії,
проходив Мости між країнами і континентами,
ріс на чужій землі, як Самотнє дерево,
відчував до болю загальнолюдську Тугу за мітом,
простягав руку слабшому, як Брат братові,
на захист свого приватного світика
поставив Сотню сонетів,
і, підійнявшись по Камінних ступенях,
подався в останню Подорож поза відоме.

жовтень 1992