Марта ТАРНАВСЬКА

* * *

Тобі, що без геройства і без слави
в покорі зустрічаєш кожен день, —
тобі, чий усміх, мов вітрець ласкавий,
одхмарює обличчя молоде, —

тобі, чиє любові повне серце
пробили леза чотирьох шабель, —
тобі, що прикликаєш дотепер ще
заблуканої долі корабель, —

тобі, що вмієш без надії ждати, —
тобі, що вмієш, як ніхто, простить, —
тобі — самотня, безіменна мати,
у вічність людства символом рости.

1954