Анна АХМАТОВА
(в перекладі Марти Тарнавської)

Анна Ахматова
В сороковом году

В СОРОКОВОМУ РОЦІ

1.

Когда погребают эпоху…

Тоді, як ховають епоху,
Надгробний псалом не звучить.
Кропива з чортополохом
Нехай же її прикрасить.
Погребники лиш, мов на лихо,
Лінуються. Діло не жде!
І тихо, так, Господи, тихо,
Що чути, як час іде.

А згодом вона випливає,
Мов труп на весняній воді, —
Та матері син не пізнає,
Відвернеться внук тоді.
Схиляються голови низько,
Мов маятник, місяць зрина.

На мертвих бульварах паризьких
Така от тепер тишина.

***