Микола Сингаївський

Зі збірки "МОЯ СВІТОБУДОВА"

ШЕПОЧУТЬ МАМИНІ ВУСТА
(пісня-дума)

Дітей заждалась тиха мати,
На жаль, немає і листа…
– Нема часу, щоб написати, –
Шепочуть мамині вуста.

Не раз вона їх виглядала,
Дозріли вже не раз жита…
– Це, мабуть, знов зажура давня, –
Шепочуть мамині вуста.

Згадає ненька – і всміхнеться,
Що десь онука вироста…
– Пошли їй, доле, ніжне серце, –
Шепочуть мамині вуста.

Вона б сама до них летіла,
Та відлетіли вже літа…
– Пошли їм, доле, мужні крила, –
Шепочуть мамині вуста.

Весна вітає землю отчу,
Вертають птахи до гнізда…
– Чомусь недобачають очі, –
Шепочуть мамині вуста.

***

Джерело: М.Сингаївський, Листи до жайворонків, К., 1996.